Статті

Меджибіж. Найдавніші часи. Частина 3

Оприлюднено

У ХІV ст. край почали завойовувати литовські феодали, але місцеві люди їх сприйняли як рятівників від страшного татарського ярма. Першим литовцем, що завоював Київ був князь Гедимін, а його син – величний князь Литовський Ольгерд у 1362 р. на річці Сині Води розбив зі своїм русько-литовським військом три монголо-татарських орди, прогнав татар з Поділля, і віддав ці землі князям (племінникам) Коріатовичам.

Брати Коріатовичі мали завдання відновити укріплення зруйновані татарами. На місці зруйнованого дерев’яного замку вони спорудили дерев’яно-кам’яний.
Замок литовський мав трикутну форму з круглими вежами на кутах, з яких збереглася у перебудованому вигляді лише кругла східна вежа (донжон) з брамою і барбаканом, що виступав перед вежею, захищаючи браму.

Перед західною стіною на пагорбі було побудовано церкву, яку пізніше переробили на костел.

У XV ст. збудовано велику п’ятигранну вартову вежу – Лицарську.

У 1432 р., скориставшись з негараздів при дворі Литовського Великого князя, Польська Корона відтяла під свою зверхність Поділля. Меджибіж якийсь час був головним містом цієї округи, а замок, що стояв недалеко від місця де проходили два основні шляхи нападів кримських татар на Поділля – Чорного і Кучманського – перетворився на основний оборонний пункт.

У XVІ ст. замок стає приватною власністю. У 1540 р. Меджибізькою волостю володіють магнати Синявські. Першим володарем був Микола Синявський – польський коронний гетьман.

Синявські тримали Меджибіж протягом 2 століть до вигасання їх роду. Часті напади ворогів змушували Синявських постійно утримувати фортецю, без цього вона б не мала такого грізного вигляду і не могла б підтримувати місто. Саме вони значно розбудували місто і замок, перебудувавши його в ренесансному стилі, який є і досі. Перебудова тривала 46 років.

У 1593 р. Синявські добились для міста права на самоврядування, торгівлю, організацію цехів і братв (про це свідчить грамота перекладена з польської мови).

Фрагменти кахлів і фрагменти керамічного посуду з палацу

За це міщани повинні були копати перекопи, гатити греблю, отримувати в порядку оборонні укріплення та гарнізон.

Серед археологічних знахідок на території фортеці, можна побачити речі різних періодів – це і прясла, і шийна прикраса – гривна (ХІІІ ст.), і скляна обручка, підвіска лунниця, хрестик, а також печатка часів Д.Галицького.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *