Статті

Меджибіж від козацьких часів. Частина 1

Оприлюднено

У 1648 р. піднялася національно-визвольна війна українського народу проти польської шляхти.

Цього ж року козаки очолювані М.Кривоносом, залучившись підтримкою місцевого населення ввірвалось у містечко. Вони перебили і пограбували євреїв і визволили місто від польської шляхти але замку їм захопити не вдалося.
Уже в 1649 р. поки Данила Нечай і Іван Богун взяли замок штурмом, польська залога сама залишила фортецю. Проте знову ж таки не на довго, після смерті Б.Хмельницького сюди знову повертаються поляки.

Фрагмент експозиції

В Меджибожі бував і сам гетьман Хмельницький (в 1649 р., 1653 р.), а в замку відбувалась козацька рада.

Серед експонатів козацького періоду можна побачити невелику колекцію люльок. Бо без люльки, коня, шаблі та кобзи не можливо уявити козака. Вони були як обереги, талісмани. Їх кожен вибирав прискіпливо, намагаючись найти особливу не схожу на інші. І навіть серед традиційних масових глиняних виробів важко знайти одинакові. Невеликі глиняні люльки ще називали «носогрійками». На виставці є також ядра, кулі, мортира (гармата, яка використовувалася при захоплені замків) і тесаний кам’яний хрест, що ставився на могилу козака.

У 1665 р., коли П.Дорошенко стає гетьманом Правобережної України, для її об’єднання, він звернувся за допомогою до кримських татар. За деякими відомостями у 1666 р. велика татарська орда разом з козацьким військом облягла Меджибіж, проте здобути його не змогла. Наступного року козацько-татарські війська вщент розгромили польське військо.

У 1672 р. поляки і турки підписали Бучацьку угоду, в результаті турки отримали можливість для окупації Поділля. Синявському, який втратив найбільше маєтностей серед шляхти, було виплачено грошову компенсацію. В Меджибожі стояв турецький гарнізон близько 100 чоловік. У 1676 р. сам султан Мехмед ІV з військом пройшовся по Поділлю з вогнем і мечем, щоб помститися за смерть свого сина, що тут загинув. Він спустошив міста і села, в тому числі і Меджибіж. У 1699 р. було укладено Карловецьку угоду, за якою Поділля повернулося до Польщі. За часів турецької окупації палац було переплановано у східний стиль, а костел – у мечеть.

З 1730 р. Меджибіж з околицями стали власністю Августа-Олександра Чарторийського, чоловіка доньки останнього з роду Синявського. Згодом Меджибіж стає головним містом їх маєтків (хоча власники мешкали здебільшого в Пулавах, але часто приїжджали в свої подільські маєтки). Тоді замок втратив значення оборонної споруди і перетворився на одну з резиденцій багатої родини. Його суворий вигляд перекрасили в модному на той час стилі бароко. Зокрема – прибудували декоративні вази. Було реконструйовано костел, на подвір’ї розбито сад і квітники.

Під час польського повстання під керівництвом Тадеуша Костюшко (1794) у замку перебував його штаб. Після придушення повстання російські війська понищили і пограбували палац.

На початку ХІХ ст. (1819 р.) у замку Адам Чарторийський відкрив повітову школу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *