Статті

Гончарство

Оприлюднено

Люди навчились обробляти глину ще за часів неоліту, коли ще не було ні металу, ні скла, ні тканини.
Першим знаряддям гончара були руки. Пізніше був винайдений гончарний круг (черняхівська культура) – це один з найперших механічних приладів, яку винайшла людина.

Меджибіж славився гончарством. Раніше в містечку було багато гончарів, які виготовляли речі як для особистого користування так і для продажу. Зараз це ремесло вже забуте.

В залі можна побачити світлину останнього гончаря Меджибожа за роботою – це Микола Островський, який виготовляв в основному димлений (копчений) посуд або политий блискучою поливою. Але у Меджибожі посуд не розписували.

Техніка виготовлення посуду така: глину привозили додому і скидали у глинник, іноді у дворі в яму, в якій глина потягом певного часу пріла.

Цей процес прискорювали, постійно поливаючи її водою.

Потім глину очищували і обробляли: били товкачем або веслом, місили як тісто.

Потім розділяли на невеликі частини, виготовляли вироби і сушили на повітрі, а взимку на печі.
Потім висушені вироби випалювали в горнах, поливали поливою і ще раз випалювали або задимлювали («копчення» виробу в горні без допуску кисню, колір виробу змінюється на чорний матовий).

Здавна на Україні гончарством займались лише жінки – це був їхній обов’язок. З розвитком господарства більшала потреба у всілякому посуді і гончарство стало справою чоловіків. Жінкам залишилося вже тільки декорували посуд.

Але на виставці можна побачити посуд виготовлений жіночими руками – це вироби Меджибізької майстрині Катерини Бедрій. Є тут і гончарні вироби Грубальського, що теж був місцевим гончарем. Його посуд надзвичайно красивий, политий блискучою поливою і має на собі зелені плями.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *