Історія Меджибізької фортеці

Історія споруди, яка посідала чільне місце між середньовічних фортець світу, сягає глибини століть.

Історію її за часів України-Русі вивчено мало. Але наявні архітектурні та археологічні пам’ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів, цих невід’ємних атрибутів стародавніх поселень, археологічний матеріал ХІІ-ХІІІ сторіч, що був виявлений дослідниками на території фортеці поряд із розкопаними мурованими укріпленнями, поховання XIII сторіччя за тереном цих укріплень, які припадають на часи татарського нападу, переконливо промовляють за існування поселення в цей період.

Фортеця була цитаделлю, обведеною земляними валами. її добре збережене ядро часів України-Русі, яке дослідники виявили на глибині 11 метрів, займало площу на схилі високого пагорба, увінчаного церквою.

Мис фортеці, повернутий у бік, де зливалися дві річки, займала вежа з брамою,  фортечні мури розходилися промінням на північ і захід. Західне прясло давнього укріплення нині міститься під землею. Воно поділяє теперішнє подвір’я фортеці навпіл. За давніх часів перед ним було викопано глибокий рів. На кутах фортечних мурів стояли круглі в плані вежі, одна з них (південна) збереглася дотепер у перебудованому вигляді. Північна вежа ще чекає свої дослідників, зокрема архітектурно-археологічних досліджень.

Барбакан, що виступав перед надбрамною вежею, захищав підступи до брами. Він мав свою браму і був прямокутний у плані, розміром 10х8 метрів, накритий півциркульним склепінням заввишки 10 метрів. Ймовірно, над склепінням розташовувався бойовий майданчик, оточений зубчатим парапетом. В’їздна брама барбакану мала герсу – пристрій для піднімання й опускання ворітниць, про що свідчать щілини завширшки 28 сантиметрів у муруванні одвірків та проріз в арці, що увінчувала ворота. У разі, якби ворог прорвався через першу перешкоду – герсу, внутрішній простір барбакану боронили б з навколишніх дерев’яних галерей.
Таку структуру мали пам’ятки оборонного будівництва України-Русі – Золоті ворота в Києві та Володимирі. Але там вони були прорізані в земляних валах, а в Меджибожі прясла фортечних стін муровані. Проте в київських і володимирських воротах за першою перешкодою, як і в Меджибожі, був простір, захищений з бічних дерев’яних галерей. На відміну від Меджибожа герса там зупиняла ворога з боку міста. Проте у всіх цих прикладах загальна система оборони брами була дуже подібною.


Панорама містечка